Ганна Золотаренко – гетьманша, яка зцементувала Україну

0 970
povaha-logo-headsУ минулому суспільство вигадало сотні способів позбавити жінок їхніх прав. Талановиті, сильні, яскраві залишали свій слід в історії, але скільки труднощів їм доводилось долати. Ми хочемо, щоб нерівність в усіх її проявах канула в Лєту, а пам’ять про видатних українок жила.

 

Страшна поразка під Берестечком геть підірвала Богданову віру в себе й у майбутні перемоги. Хмельницькому здавалося, що після цього він уже не зможе піднятися, щоб іти далі. Там же, під Берестечком, його наздогнала звістка про страту другої дружини – вродливої, але віроломної Гелени Чаплинської, яка хоч і вносила в його життя суцільний хаос, але водночас була й спочинком, дурманною, хмільною, аж наркотичною розрадою. “Не такою має бути справжня гетьманша, не до лиця Богданові ця шельма”, – говорила позаочі козацька старшина. Під Берестечком світ померк, згас, вилиняв.

Ганна Золотаренко (імовірний портрет)

Не було вже ні надій, ні бажань. Здавалося, після такої поразки гетьман уже не зможе підвести голови. Але згодом – наче в казці, де запланований хепіенд – з’явилася вона, Ганна Золотаренко, третя дружина Хмельницького.

Народилася Ганна Золотаренко в першій половині ХVII століття в Корсуні в міщанській родині. Імовірно, її батько був ювеліром-золотарем, звідси й походить прізвище. Двоє її братів – Іван та Василь – були яскравими представниками козацької старшини. За неточними даними, перш ніж стати дружиною гетьмана, Ганна встигла двічі побувати в шлюбі, обидва рази стала вдовою. Од перших шлюбів мала чотирьох синів. Це чи не все, що відомо про її “догетьманське” життя.

Як і де вони з Богданом Хмельницьким познайомилися, достеменно невідомо, але обвінчалися в Корсуні, улітку 1651 року. Весілля було дуже бучним і багатим. На цей момент Ганні було від 45 до 50 років. Від двох перших дружин Ганні Золотаренко дістався тяжкий спадок: занедбане господарство, де кожен робив що хотів і крав скільки міг; геть загасле сімейне вогнище – уже дорослі діти не трималися купи, були не навчені поважати старших і поводитися гідно; розбите Богданове серце – поразками й недавньою смертю Гелени.

Пам’ятаючи, що Гелену Чаплинську стратив Богданів син Тиміш, Ганна передусім налагодила теплі стосунки з пасинками й падчерками. Коли вона ввійшла в дім, запальний і скорий на розправу Тиміш став розважливішим, стриманішим, а Юрась, поступившись її порадам та вмовлянням, поїхав навчатися в Київ. Її дітей од перших шлюбів усиновив Хмельницький, вони носили його прізвище. Не залишилися без привілеїв і Ганнині брати – після того, як сестра стала гетьманшею, вони дуже швидко зробили достойні військові кар’єри.

Спрямовуючи родинне життя в правильне русло, Ганна намагалася дивитися далі, насамперед – у напрямку козацької старшини. На той час там не було єдності. Кровопролитна війна з Польщею, численні поразки, незадоволення козацтва гетьмановим шлюбом із Геленою – усе це сіяло розбрат і чвари. На думку деяких істориків, саме Ганна Золотаренко, швидко оцінивши загрозливе становище, налагодила цінні зв’язки, примирила й заспокоїла численних козацьких ватажків, незадоволених Богданом – цим самим гетьманша ніби зцементувала хитку споруду української держави, яка ось-ось могла впасти.

Колись занедбане й розкрадене господарство за часів Ганни знову розрослося, зажило новим життям. У гетьманському маєтку встановилися нові порядки: з’явився оркестр, який став окрасою бенкетів та учт, а також сад, розбитий у садибі з тонким смаком та справжнім європейським шиком.

Ганна Золотаренко, схоже, була жінкою мудрою, сміливою й честолюбною – і цим випереджала свій час. Вона вміло призначала відповідальних за певні ділянки роботи, наділяла їх своєю довірою, випробовувала відповідальністю, наближала й віддаляла від себе. Подейкують, що й сам Богдан Хмельницький був не від того, щоб послухати її розумних порад. Ганна Золотаренко постійно брала участь у дипломатичних зустрічах і прийомах. Уміло підтримувала світську розмову. Говорила небагато, але рівно стільки й саме так, щоб усі її почули й зрозуміли, що її слово – то вже майже слово гетьмана.

“Ця жінка, що прийшла в моє життя,

Вона цілюща в дотику і слові.

Важкі осмути пізньої любові

Вона знімає дотиком з чола.

Ця жінка, що в життя моє прийшла»

(Ліна Костенко «Берестечко»).

Є свідчення, що сама польська королева Марія-Людвіга теж хотіла прихильності від могутньої гетьманші. Вона прислала Ганні щедрі подарунки й листа, у якому прохала стати посередницею в нелегкій справі встановлення миру між Україною й Польщею.

З думкою гетьманші звірялася не тільки родина, а й старшина, і посли, і вельможі. Ганна Золотаренко – чи не єдина в історії – навіть видавала універсали на зразок гетьманських, підписуючись “Ганною Гетьмановою-Богдановою”. Ці документи мали неабияку силу. В історії зберігається згадка про універсал, що стосувався земель Густинського монастиря – у ньому Ганна Золотаренко заборонила міщанам займати монастирські землі.

Богдан Хмельницький безмежно довіряв своїй дружині, а вона мала на нього величезний вплив. У своєму третьому шлюбі гетьман здобув якщо не сліпуче щастя, то принаймні розмірений і сталий спокій, упевненість у завтрашньому дні – своєму та всієї України.

У серпні 1657 Ганна Золотаренко зосталася вдовою. Деякий час поживши в гетьманському маєтку, Ганна Золотаренко приймає чернечий постриг під ім’ям Анастасії й доживає свого віку в Києво-Печерському жіночому монастирі. За що вона молилася, про що думала й чого бажала в останні роки, ніхто не знає – про це не написали в літописах. Але те, що там написали, переконливо свідчить – Ганна Золотаренко була не просто третьою дружиною Богдана Хмельницького. Вона була єдиною справжньою гетьманшею, яка знала ціну родині, розуму і навіть булаві…

Сергій Осока

Схожі записи

Залишити відповідь

Ваша электронна адреса не буде опублікована.