Дівчинка для биття


У цьому році у Львові троє дівчат побили та пограбували хлопця. «Що?», – запитаєте ви? Троє дівчат? Побили та пограбували? Хлопця?! Не повірили заголовку ще майже 27 тисяч читачів, які клікнули на цю новину.

Пізніше з’ясувались подробиці справи – і те, що побитий якраз пережив лікування на рак, і те, що бити потерпілого жінкам допомагали все ж чоловіки.

Коментатори слів на адресу дівчат не добирали: «баботітушки», «доки хлопці на війні, дівчата скаженіють», «таких баб в АТО треба», «з нормальним хлопом таке не могло б статись», «шкода, що не зґвалтували».

Небувалу увагу читачів до новини зрозуміти можна – застосування жінками фізичної сили проти чоловіків – це щось настільки рідкісне, що сприймається як похибка, відхилення від «норми» – чим, по суті, і є.

«А, може, чоловіки просто соромляться звертатись до міліції, коли проти них застосовують насильство жінки, – припустив мій колега. – Бояться, що з них будуть сміятися?». Можливо. Тоді така ситуація – універсальна.

В українській реальності сьогодні в першу чергшу жінки  соромляться розповідати про справи побоїв чи зґвалтувань. Адже в більшості випадків ґвалтівники чи нападники на них – це чоловіки.

«Жінка, я забула яка, одного разу запитала друга-чоловіка, чому чоловіки відчувають загрозу з боку жінок. Той відповів, що вони бояться бути висміяними жінками. Коли ж вона запитала групу жінок, чому жінки відчувають загрозу з боку чоловіків, вони відповіли: «Ми боїмося, що вони можуть вбити нас», – каже героїня серіалу «Крах» (The Fall) Cтелла Ґібсон.

Історія про людей, котрих я знаю особисто: 19-річна дівчина виходить заміж за чоловіка із іншого села, згодом у них народжується дитина. Однак вже через кілька місяців після весілля чоловік починає її бити, навіть робить спроби задушити. Дівчина втікає у село до батьків, однак у міліцію заяви не подає, та й батьки про ситуацію не надто розводяться – мовляв, що люди скажуть.

Кульмінація історії – коли священик із села чоловіка телефонує до священика із села дівчини – аби ті «помирились». Мовляв, негоже укладений на небесах шлюб отак руйнувати. Україна, світська держава, 21-ше століття.

Ця історія швидше з розряду крайнощів. Як були з розряду крайнощів історії Оксани Макар та Ірини Крашкової з Врадіївки.

Однак вони жахливі не просто самі по собі, а й тому, що за ними стоять тисячі інших, менш кривавих випадків насильства, проте таких, що ламають життя та здоров’я багатьом жінкам.

Проблема в тому, що вони залишаються непочутими та нерозказаними. Часто це питання менталітету: в Україні не прийнято виносити сміття з хати, жінки більше налаштовані на терпіння, перенесення труднощів – хай чоловік і п’яничка, і б’є, аби він був.

Скільки зґвалтованих жінок звертаються в міліцію? Одна із п’яти? Чи, можливо, одна із десяти? Точної відповіді на це питання немає, однак відомо, що ті, що все ж наважуються занести заяву, часто можуть наштовхнутись на нерозуміння та відмовки міліціонерів-чоловіків.

«На заяву чоловіка, якого побили на вулиці, українська міліція зреагує набагато ефективніше, ніж на заяву жінки, яку побили вдома», – розповіла мені нещодавно в інтерв’ю американка Антоніна Вихрест, що досліджувала в Україні домашнє насильство.

Насильство, вчинене жінками проти чоловіків – це щось досить рідкісне, що викликає небувалий розголос. Насильство, вчинене чоловіками проти жінок – буденність, що трапляється щодня, і про яку ми знаємо дуже мало.

Нещодавно Міністерство внутрішніх справ України оголосило набір для тренерів нової патрульної служби. Одна із категорій, для якої шукають спеціалістів/ок – «насильство в сім’ї». Можливо, після того, як наші міліціонери отримуватимуть гідний вишкіл, побільшає як звернень про зґвалтування до міліції, так і відкритих кримінальних проваджень?

Однак для початку суспільство має осягнути масштаби проблеми, а не залишати її на вирішення за зачиненими дверима.

Ганна Власюк

 

Поділитись з друзями

Схожі записи Схожі записи

© 2014 Povaha.org.ua. Сайт кампанії проти сексизму у політиці і ЗМІ.
Використання матеріалів povaha.org.ua дозволено лише за попередньої згоди правовласників. Передрук матеріалів можливий за умови публікації активного гіперпосилання на сайт у першому абзаці. Редакція може не поділяти думки авторів у розділі "Колонки".
Листи зі пропозиціями та зауваженнями можна направляти на електронну адресу povaha.org.ua@gmail.com
Facebook Twitter

Система Orphus