Будьмо джентельменами, уживаймо фемінітиви!


12540935_1092889910744681_1986414036292271260_n (1)Долати стереотипи непросто. Особливо якщо вони – у твоїй свідомості. Коли шановні колеги з проекту «Повага» запросили до роздумів про те, навіщо журналісту-чоловіку вживати фемінітиви (жіночого роду аналоги назв професій, посад або взагалі понять), спочатку протестував на собі. Виходило не дуже: свідомість та вимова чинили спротив. Однак, обміркувавши питання, дійшов цікавих висновків, ширших, ніж суто філологічні.

Мова як відображення змін у суспільстві

Звичайно, є низка понять, які звично вживаються в жіночому роді. Журналістка, акторка, медсестра та багато інших. Вже доволі звично звучить та вимовляється «волонтерка». Починаємо звикати до «лікарка». Трохи зі «шкільного жаргону», але також знане слово «директриса». Або краще «директорка?»

Ось тут ми переходимо до понять, що позначають високу посаду чи статус. І ось тут починає «ламатися» традиційне сприйняття. Як вимовити «депутатка», «професорка», «експертка» без здивування?

Перший цікавий висновок: для опису сфер діяльності чи професій, у яких традиційно домінували фахівці-чоловіки, нам (поки що) незвично використовувати фемінітиви. Але зміни вже на часі.

Наше суспільство за останні роки зазнало приголомшливих змін. Серед них дуже значна – роль жінки в суспільстві. Факт у тому, що для найбільш прогресивної частини суспільства традиційне сприйняття та статус української жінки-Берегині (яким нерідко лицемірно прикривається установка «Сиди вдома, вари борщ, у серйозні (чоловічі) справи не втручайся») – уже глибока архаїка.

Адже Революцію Гідності українські жінки робили пліч-о-пліч із чоловіками. Війна й необхідність рятувати країну вивела на перший план цілу плеяду фантастичних волонтерок і захисниць. Згадаймо Тетяну Ричкову й Надію Савченко. Самовідданість і сила духу цих та тисяч інших жінок стали прикладом для мільйонів. Будувати нову країну, воювати з чиновництвом, просувати реформи – справа, яка під силу освіченим, сильним і стильним жінкам. Таким, як Ека Згуладзе в чоловічому середовищі МВС. Виборювати зміни в парламенті – завдання, яке вирішують енергійні 50 депутаток з 450 (за даними сайту ВРУ).

Прикладів можна наводити багато. Головне – нова роль жінки в суспільстві – уже не декларація, а факт життя. І саме мова (передусім – у медіа) динамічно відображає зміни, що відбуваються в житті та суспільстві.

Наступне цікаве спостереження: застосування фемінітивів – тренд, який підтримують та просувають високоосвічені, цілком успішні та загалом модерні жінки – фахівчині в медіа, активістки громадського сектору, освітянки. Вони мають право на таку позицію, вони вибороли її та ефективно обстоюють.

Звичайно, усе нове викликає нерозуміння, а подекуди спротив. Чи варто суспільству загалом, його чоловічій частині, журналістам та медійникам боротися проти фемінізації мови та застосування фемінітивів зокрема? Відстоювати традиційність «укрмови» та усталені звички?

Можливо. Але ми пам’ятаємо, що за останні сторіччя всі спроби консервативної чоловічої більшості та еліти (церкви чи держави) протистояти суспільному прогресу жіноцтва  зазнали поразки. З епохи Просвітництва в Європі жінки поступово вибороли собі право отримувати освіту. У 19-му столітті вони вимагали (і згодом досягли) рівних прав в оплаті праці. У 20 сторіччі вибороли виборчі права.

Отже, як свідчить історія, не варто стояти на шляху прогресу – краще спробувати зрозуміти. А згодом – і використати незвичні раніше слова. Можливо, нам, журналістам-чоловікам, це навіть сподобається. Привнесе модерність у тексти й вимову. А головне – продемонструє повагу до жінок, які прагнуть змін і успішно змінюють світ навколо.

Рівність, але не однаковість

Однак є й інша точка зору на питання – що цікаво, жіноча. Багато цілком успішних, сучасних та загалом просунутих жінок із великою настороженістю сприймають спроби назвати в жіночому роді їхню професію чи соціальний статус, наприклад, «адвокатка» або «докторка». «Я – жінка-політик, і не потрібно ніяких варіацій на тему!» – рішуче говорить одна знайома.

Можливо, це саме та ситуація, коли жінкам, що досягли успіху у своїй сфері, «чоловіче» найменування професії або посади видається єдино прийнятним. Адже воно робить статус жінки-фахівця тотожним до того статусу чоловіка, який традиційно домінує й має повагу в суспільстві. Тобто жінка, називаючи себе «керівником» чи «підприємцем», «доганяє» чоловіків у статусному плані.

Така позиція теж має право на існування. Жінки, які важко і старанно працювали й досягали успіху, справедливо вважають себе однаково успішними із чоловіками в своїй галузі.

Однак варто задуматися: можливо, однаковість не завжди є синонімом рівності? І сила фемінітивів саме в тому, щоб підкреслити соціальну і професійну роль жінки, виражену цим словом, і показати її настільки ж значущою й шанованою в суспільстві, як і еквівалентна роль чоловіка?

А що ви, шановні колежанки та колеги, думаєте з цього приводу? 🙂

Максим Забуга, журналіст,

 викладач Дніпропетровського національного університету

Поділитись з друзями

Схожі записи Схожі записи

© 2014 Povaha.org.ua. Сайт кампанії проти сексизму у політиці і ЗМІ.
Використання матеріалів povaha.org.ua дозволено лише за попередньої згоди правовласників. Передрук матеріалів можливий за умови публікації активного гіперпосилання на сайт у першому абзаці. Редакція може не поділяти думки авторів у розділі "Колонки".
Листи зі пропозиціями та зауваженнями можна направляти на електронну адресу povaha.org.ua@gmail.com
Facebook Twitter

Система Orphus