Image default
Статтi

Про «підстилку», або як сприймають жінок у Верховній Раді

У Верховній Раді  під час засідання з питання введення воєнного стану народний депутат, голова Комітету з питань регіональної політики, заступник голови партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» Сергій Власенко дозволив собі назвати  віце-спікерку Верховної Ради Ірину Геращенко «підстилкою» .

Після реакції і виступу Ірини Геращенко спікер Верховної Ради Андрій Парубій вимагав від Власенка вибачитися перед віце-спікеркою. Вимогу Парубія було виконано.

Але це далеко не перший випад на адресу народних депутаток у парламенті.

Повага попросила гендерних експерток прокоментувати цю ситуацію.

Катерина Левченко, Урядова уповноважена з питань гендерної політики:

Катерина Левченко

Образи жінок-політиків є розповсюдженим явищем. Причому абсолютна більшість образ має під собою гендерне підґрунтя, і це є виявом дискримінації.

Сексизм є виявом дискримінації людини за ознакою статі. Він не обмежується сексиcтськими висловами або словесними образами, применшенням професійної ролі жінок, зменшенням або недовірою до професійних здібностей жінок і тісно пов’язаний з гендерними стереотипами.

Саме сексистський зміст образ жінок-політиків відрізняє нерідко «неджентельменські» стосунки між політиками-чоловіками, які ображають один одного. І він є продовженням так званого «побутового» сексизму, сприйняття та виправдання значною частиною суспільства, в тому числі і політиками, дискримінації та гендерної нерівності як «звичайних» явищ.

Насправді вони є порушенням прав людини, вони заважають реформам, суперечать цінностям євроінтеграції та демократичному розвитку суспільства. І саме таке ставлення має стати домінуючим і серед політиків, і в суспільстві.

Я маю особистий досвід судового позову за слова Миколи Азарова про те, що «не жіноча справа проводити реформи», в яких суди всіх рівнів не знайшли дискримінації. Після цього з’явилося антидискримінаційне законодавство, змінилася судова практика, але поки немає відповідальності за дискримінацію.  Я – прихильниця введення адміністративної відповідальності за дискримінацію, в тому числі, за ознакою статі. Окрім того політичні партії, які вважають себе сучасними, мають розробляти та впроваджувати внутрішні процедури реагування на вияви дискримінації власними членами та застосовувати їх на практиці.

Олена Єна, директорка програми «Жінки-Лідерки», НДІ Україна:

Олена Єна, фото most-dnepr.info

Принизливе ставлення, сексистські коментарі, дискримінація – все це не повинно бути ціною, яку платять жінки за те, що займаються політикою. Ганебні епізоди приниження жінок в українському парламенті показали дві речі. Перше – ми, як суспільство, ще багато маємо зробити, щоб позбавитися жахливих гендерних стереотипів в головах, в поведінці, в підходах. Друге – важливо, що такі випадки не залишаються без відповідної оцінки і реакції.

Я дякую жінкам-депутаткам, які показують приклад, як потрібно відповідати на сексизм та приниження – жорстко, негайно, системно. Прикро, але заборонені прийоми частіше за все використовуються чоловіками проти жінок. Навіть не пригадаю випадків, коли би жінка-політикиня вдалася до такої поведінки, жінки знаходять інші аргументи для переконання опонентів. Врешті-решт, сексистська поведінка та образливі висловлювання – це пряме порушення регламенту Верховної Ради, і за це народних обранців потрібно притягувати до відповідальності.

Національний Демократичний Інститут веде глобальну кампанію #НеЦінаПолітики #NotTheCost, яка підтримує політично активних жінок, що піддаються різним видам насильства через їх політичну діяльність.

На жаль, випадків психологічного насильства, тиску, залякування жінок-політикинь в Україні дуже багато. Із наближенням виборів їх стає ще більше, але жінки готові говорити про це задля підтримки інших жінок. Не потрібно боятися кривдників і мовчати, адже замовчування лише посилює проблему. Як показує дослідження громадської думки НДІ, 61% громадян прагнуть рівного залучення жінок та чоловіків до політичного життя. Для більшості українських виборців рівність між чоловіками та жінками, рівне ставлення є дуже важливими. Політикам, які все ще живуть у полоні своїх патріархальних переконань та стереотипів, варто прислухатися до суспільної думки, інакше вони ризикують залишитися поза активним політичним життям.

Тетяна Трощинська, докторка наук з державного управління, головна редакторка Громадського радіо:

Тетяна Трощинська

Як на мене, цей вчинок – хамство, яке існує тому, що є люди, які і всіх інших вважають хамами. Тому я не повірила жодним вибаченням, хоча ок, добре, що вони були. Тим прикріше коментувати цю ситуацію, намагаючись пояснити це з погляду нормативного, браком емоційного інтелекту чи якоюсь культурною (або радше некультурною) специфікою.  

Депутат С. Власенко відомий тим, що, наприклад, за даними дослідження «ККД депутата: як оцінити внесок кожного обранця у підтримку реформ»,  брав участь лише у 38% голосувань щодо законопроектів, пов’язаних з реформами. А тепер ми всі краще знаємо його і як людину.

Сказав, бо міг. Ми дуже легковажно ставимося до слів. Наприклад, брехню назвали постправдою і цим ніби надали  їй легітимності. Бо громадська думка толерантна до неправдивих, сексистських, образливих тверджень, відвертий bullshit стає основою «сатиричної творчості», а деякі мас-медіа навіть у цій ситуації примудрилися поставити маніпулятивні заголовки на зразок «хто образив Ірину Геращенко».

Відповідальність як здатність  визнавати і приймати наслідки вчиненої дії – те, що відрізняє людей, наприклад, від дерев, і свідчить про суспільну зрілість. І це те, чого дуже бракує нам. А, і до речі, Ірина Геращенко, з моєї точки зору, дуже себе образити не дала.

Лідія Смола, професорка НТУУ «КПІ», докторка політичних наук, політична аналітикиня:

Лідія Смола

Треба завжди пам’ятати, що парламентарі – це не якісь особливі люди. І, на жаль, не кращі люди. Парламент – це відображення нашого суспільства. Культура спілкування в суспільстві та політична культура дозволяє прояви сексизму та зневаги. І за такі прояви немає загального суспільного осуду.

Необхідно зауважити ще один важливий аспект – професійна деформація – зміна особистісних якостей (ціннісних орієнтацій, стереотипів, способів спілкування та поведінки), яка відбувається під впливом тривалого виконання професійної діяльності. Деякі політики починають відчувати себе «небожителями», яким дозволено все.

Гендерний аспект тут не настільки важливий. Це могло б відбутися і стосовно чоловіка. І прикладів можна знайти безліч. Просто жінок значно менше у парламенті і такі події привертають більше уваги.

Запобігання подібним випадкам можливе за двох умов.

При формуванні відповідних традицій «зверху», коли самі політики визначають писані та неписані правила взаємодії. Певні «кодекси честі». На Заході такі традиції формуються ще з університетського навчання, де закладаються основи певної політичної культури та елітарності. Як, до прикладу, американська The Ivy League («Ліга плюща») – асоціація восьми найстаріших американських університетів, що передбачає винятковість освіти і певний соціальний елітизм.

Друга умова – це запит суспільства, виборців на відповідних політиків. Коли суспільство ставить високу ціну помилки. Коли політик, що «проштрафився» вилітає з цього з кола «обраних».

Політики не бояться репутаційних ризиків, бо в політиці, на жаль, відсутнє таке поняття як «політична смерть». Вони впевнені, що виборець «з’їсть» чергову обіцянку, поведеться на креативний перфоменс («корова під парламентом») та дозволить себе знову обдурити солодкою оманою.

І найголовніше – всі ці речі існуватимуть доти, доки про власну гідність виборець згадуватиме не тільки на Майдані, а й у буденному житті. Коли зневагу до одного з політиків (немає значення чоловіка чи жінки), виборець сприйматиме, як зневагу до себе.

Про ситуацію висловилася на своїй фейсбук-сторінці Лариса Кобелянська, координаторка Громадської ради з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»:

«[…] Громадська експертна ґендерна рада при МФО «Рівні можливості» підтримувала і підтримує народних депутаток у їх твердій позиції щодо недопущення жодних принижуючих і дискримінаційних практик і проявів щодо жінок. Ми засуджуємо відверто цинічні прояви сексизму і дискримінації вцілому, і в конкретних проявах, як це було вчора з боку народного депутата Сергія Власенка по відношенню до пані Ірини Геращенко. Жодного подібного факту і прояву ми не залишимо без уваги.Суспільство вимагає поваги до жінок!».


Підготувала Христина Морозова

Схожі записи

Посібник із гендерно чутливої журналістики

admin

«Прекрасна стать»: як українські медіа розповідають про жінок?

admin

«Жіноча логіка» і «сама винна» — гендерні штампи в українських медіа

admin

Залишити коментар